Електронна медична картка (ЕМК) поволі витісняє з обігу свій паперовий відповідник. Здавалося б, це невідворотний процес у сучасному цифровому світі. Утім, довкола е-картки й донині точиться чимало чуток, а в пацієнтів виникають різні побоювання.
Тож, щоби спростувати міфи й розвіяти тривогу, ми обговорюємо сьогодні цю тему із сімейною лікаркою амбулаторії №5 Центру первинної медико-санітарної допомоги №1 Ларисою Нечипоренко.
За її словами, електронний варіант медкартки – це насамперед зручний спосіб збереження та накопичення інформації про стан здоров’я пацієнта. Внесені дані акумулюються в електронній системі охорони здоров’я (ЕСОЗ), а доступ до них має обмежене коло осіб: лікарі, які в той чи інший період часу опікуються самопочуттям людини, і сам пацієнт, який будь-коли може переглянути історію своїх хвороб, схеми лікування, зроблені щеплення, виписані направлення на обстеження тощо.
«Відтепер можна забути про горезвісний почерк медиків, розібрати який далеко не кожному до снаги, – жартує Лариса Федорівна. – Та й випадки, коли картку втрачено, теж відходять у минуле. Відомості про людину з миті її народження і протягом усього життя віднині зберігаються на єдиній платформі та (що украй важливо) надійно захищені».
Крім того, співрозмовниця наголошує на тому, що е-картка значно підвищує ефективність сімейних лікарів/терапевтів/педіатрів, адже в них завжди під рукою є необхідна інформація про свого пацієнта.
«Це дає нам змогу не лише якісно й оперативно призначати потрібне лікування, а й “вирахувати” ризики, запобігти розвитку того чи іншого захворювання», – пояснює Лариса Нечипоренко.
