Домашнє насильство є одним із тих явищ, яке в період війни лишень загострюється. Надто великі потрясіння, емоційні сплески, постійний стан тривоги сприяють виникненню нестримної агресії щодо фізично слабших, менш соціально захищених, мало мобільних людей, осіб з інвалідністю… Обговорюємо цю проблему з медичною директоркою Центру первинної медико-санітарної допомоги №1 СМР Анною Пилипенко.
За її словами, єдиного плану дій у ситуаціях, коли над кимось вчиняється насильство, немає, адже кожен такий ганебний випадок відбувається із суб’єктивних мотивів і зазвичай залежить від поточного «настрою» домашнього агресора. Тим не менш, фахівці надають базові рекомендації, як треба вчинити, щоб убезпечити себе від знущань.
Зокрема, за першої ліпшої нагоди необхідно:
- ізолюватися від кривдника (зачинитися в кімнаті, залишити помешкання тощо);
- зателефонувати до поліції – 102 (група швидкого реагування має прибути на місце виклику орієнтовно впродовж 7–10 хвилин, якщо ви мешкаєте в межах міста, та протягом 20–40 хвилин, якщо йдеться про сільську місцевість), представники органів правопорядку мають повноваження, щоби вгамувати й затримати кривдника, застосувати терміновий обмежувальний припис тощо.
У разі, якщо хатній бузувір спромігся завдати тілесних ушкоджень, треба або викликати швидку допомогу – 103, або за можливості самостійно звернутися до найближчої лікарні, повідомивши про походження отриманих травм.
Анна Юріївна наголошує, що до проведення медичного обстеження недоречно змивати сліди насильства з тіла/одягу. Так само не треба нічого чіпати на місці інциденту.
До основних причин вчинення насилля над близькими людьми зазвичай призводить:
- алкогольне/наркотичне сп’яніння;
- соціально-економічна нестабільність (як-от: низький рівень достатку, безробіття, неготовність до батьківства тощо);
- реакція на насильство над собою (нерідко батьки, яких у дитинстві жорстко виховували, переносять таку модель поведінки на своїх дітей);
- самоствердження через інших осіб;
- ревнощі.
«Ці проблеми не врегульовуються самі по собі, тут потрібна комплексна робота, зокрема і психологічна допомога (якщо кривдник щиро бажає змінитися), – каже Анна Пилипенко. – Водночас у нашій державі є чіткі законні механізми ізоляції домашніх агресорів, і ними обов’язково треба користуватися, щоби не допустити знущань над собою чи дорогими вам людьми».
Принагідно акцентуємо увагу, що в Україні є низка служб, які спеціалізуються на проблематиці домашнього насильства. Серед них:
- Національна гаряча лінія з питань протидії насильству та захисту прав дитини – 116123;
- Гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству щодо дітей – 1547.
