Довіра, доброзичливість, взаємоповага, відчуття безпеки… У такому середовищі ані булінгу, ані його різновиду – кібербулінгу, не вдасться прижитися. Але наш світ далекий від ідеалу, а тому діти різних вікових категорій щоденно ризикують зазнати цькувань, насміхань та знущань від своїх однолітків і не тільки. Як запобігти цьому та вберегти дитину від страхів і стресів? Та ще й у час, коли небезпека загрожує як в офлайні, так і в онлайні. У Всесвітній день запобігання булінгу, що випадає на сьогодні – 3 жовтня, шукаємо відповіді разом із психологинею ЦПМСД №1 Оксаною Горлач.
Ризики в онлайні
Термін «булінг» набув широкого використання в нашій державі нещодавно, однак уже встиг закріпитися законодавчо. У 2018 році Верховна Рада України схвалила закон про протидію цькуванню, яким передбачено штраф не лише за сам проступок, а й за приховування подібних випадків знущань.
До найпоширеніших модифікацій булінгу належить кібербулінг. Так само йдеться про психологічний терор, приниження і знущання, однак з уточненням – цькування відбувається онлайн. Інструментами для досягнення такої негідної мети стають інформаційно-комунікаційні засоби: мобільні телефони, електронна пошта, соціальні мережі, форуми, блоги, онлайн-відеоігри тощо.
Один, два, три! Жертвою будеш… ти
Спрогнозувати причину для цькування тієї чи іншої дитини практично неможливо, вважає Оксана Горлач. Механізми булінгу здебільшого спонтанні. Жертву обирають випадково. Проте є групи ризику, які можуть потерпати від переслідування: релігійні, расові, через особливості зовнішності, економічне становище родини тощо.
Головний критерій під час вибору жертви – її підвищена чутливість, тобто коли вона намагається якось відреагувати. Емоційна слабкість здебільшого перетворюється на нездатність протистояти агресії, тому жертві потрібна підтримка.
Спричинити жорстокість може домашнє насильство, яке нерідко стає прикладом для наслідування. До проявів насильства також призводять страх, брак моральних принципів і норм, чітких правил, недостатній контроль із боку дорослих.
Як захиститися від кібербулінгу?
Якщо нападки в інтернеті поодинокі, доречно їх ігнорувати. Часто кібербулінг простіше зупинити на початковій стадії. Якщо ж вступати в суперечку з булером, негативні комунікації, найпевніше, триватимуть. У випадках, коли надходять систематичні листи з погрозами, важливо зберігати скріншоти зі сторінок у соцмережах, особисті переписки між учасниками, фото- та відеоматеріали для пред’явлення в суді.
Що робити й чого не робити батькам?
Нині виокремлюються такі головні правила для батьків, щоби вберегти дитину від цькування:
- не залучати дітей до конфліктів дорослих;
- не допускати суперечок із чужими дітьми;
- не боятися попросити про допомогу у фахівців (насамперед психолога);
- не залишати дитину на самоті в ситуації насильства;
- звертати увагу на симптоми, коли дитину цькують: порушення сну, харчування, дитина починає щось приховувати (наприклад, ховає свій телефон, весь час тримає його біля себе), стає підозрілою, змінює звички в розпорядку дня, частіше веде розмови на тему суїциду, з’являються тікові розлади, сіпання, панічні атаки.
Знайшовши підтвердження тому, що дитина зазнає інтернет-переслідувань батькам потрібно:
- опанувати паніку й не сварити дитину;
- зробити копії сторінок, де містяться образливі коментарі;
- звернутися до служби підтримки соціальних мереж;
- не варто писати кривднику коментарі у відповідь.
Наостанок Оксана Василівна наголошує: «Завжди пам’ятайте, що те, як дорослі поводяться в соціальних мережах, є прикладом для дітей. Якщо ви пишете розгнівані коментарі, образливі слова на адресу інших людей, то ваша дитина розуміє, що теж може так робити».
