5 липня на календарях деяких країн світу позначене як День трудоголіка. Одні вважають, що надмірне захоплення роботою варто заохочувати, інші називають гіперболізоване ставлення до своїх посадових обов’язків залежністю, що потребує психотерапії. А як є насправді? Цікавимося відповіддю на це запитання в Оксани Горлач – психологині ЦПМСД №1.
«Є поняттяʺ працьовитістьʺ, а є ʺтрудоголізмʺ, і не треба їх ототожнювати, – каже наша співрозмовниця. – Одна справа – коли любиш справу, якою займаєшся, отримуєш від неї моральне задоволення і фінансову винагороду, що дає змогу втілювати свої мрії (наприклад, відпустка за кордоном / ремонт оселі / новий автомобіль тощо). Зовсім інша річ – коли маєш хворобливу залежність від роботи, працюєш не задля результату, а заради самого процесу. Така ʺпристрастьʺ здатна нашкодити нервовій і серцево-судинній системам, спричинити певні психічні розлади, призвести до ранніх інсультів та інфарктів».
Найчастіше залежність від роботи виникає в тих, хто займається інтелектуальною працею/творчістю: педагогів, письменників, акторів, художників, архітекторів, ІТ-фахівців. Люди, чия діяльність пов’язана із фізичними навантаженнями, потерпають від трудоголізму значно рідше.
Щоби розібратися, трудоголік ви чи просто працелюб, проаналізуйте свою поведінку. Якщо виявите, що якісь із перелічених нижче пунктів описують вас, то, найпевніше, ви «вражені» трудоголізмом.
- Після напруженого трудового дня не можете налаштуватися на іншу діяльність, навіть удома ваші думки зосереджені на робочих справах.
- Не отримуєте радості від відпочинку й уникаєте байдикування.
- Будь-яку невдачу на роботі сприймаєте як особисту катастрофу, боїтеся припуститися помилки, дуже переймаєтеся, щоби керівництво/колеги не почали вважати вас некомпетентним і безвідповідальним.
- Приділяєте близьким людям невиправдано мало часу, компенсуючи брак уваги подарунками.
Оксана Горлач наголошує, що з неконтрольованою потребою працювати повсякчас треба боротися, однак для цього оточенню трудоголіка необхідно запастися терпінням. Ані скандали, ані ультиматуми тут не зарадять. Адже трудоголізм – це своєрідний спосіб життя, людина зазвичай не сприймає його як проблему.
Є кілька порад, щоби «перевчити» трудоголіка, проте наша співбесідниця зауважує, що ці рекомендації не універсальні: комусь вони допоможуть, а декому вдасться впоратися із надлишковою залежністю від роботи лише завдяки комунікації із психологом. Тим не менш:
- Складіть розпорядок дня, де буде визначено чіткі години роботи та релаксу, суворо дотримуйтеся його (це найважчий крок, але без нього подужати трудоголізм неможливо).
- Обов’язково визначтеся, чим саме ви займатиметеся після закінчення робочого дня. Формулювання на кшталт «ледарювати» не підходить, має бути чітке завдання, як-от: прогулянка в парку, приготування вечері, перегляд кінофільму, тренування, побачення, зустріч із друзями тощо. На початках можна навіть створити календар післяробочих справ і ставити якусь позначку після їхнього виконання. Зрештою у трудоголіка має сформуватися добірка різновидів відпочинку, які подобатимуться більше, ніж інші, і є висока вірогідність, що саме вони поволі витіснятимуть із його життя надмірне тяжіння до роботи.
Якщо подолати трудоголізм самотужки не вдається, Оксана Горлач буде рада допомогти. Психологиня приймає пацієнтів у Сумах, на вул. Хворостянка, 3 (амбулаторія №7 ЦПМСД №1). Телефон для попереднього запису: +380975354891.
