Сімейна медицина вважається універсальною формою первинної допомоги, оскільки здебільшого люди живуть у родинах, а отже, можуть занедужати на однакові хвороби, мати певний спадковий вплив… На пошанування самовідданої праці медичних спеціалістів, які здатні ефективно допомогти будь-кому з членів сім’ї – від немовляти до людини похилого віку, щорічно 19 травня святкується Всесвітній день сімейного лікаря.
З цієї приємної нагоди ми запросили до розмови одну з найдосвідченіших лікарок загальної практики Центру первинної медико-санітарної допомоги №1 Ларису Нечипоренко, яка наразі трудиться в амбулаторії №5, що на просп. Перемоги, 111 в Сумах.
«У нашій родині не було медпрацівників, тож звідки ʺзрослоʺ моє дитяче бажання когось повсякчас лікувати – невідомо, – згадує Лариса Федорівна. – Тим не менш, гратися в лікаря – то була не просто забавка. Я підходила до цієї справи з неабиякою відповідальністю, навіть власноруч майструвала медичний інструментарій. Це зараз можна просто придбати будь-який тематичний гральний набір для малечі, у часи мого дитинства такого розмаїття, на жаль, не було. Певно, батьки помітили, що моє тяжіння до лікарської долі – не просто пересічна розвага, яка набридне за день–два. Тож у подальшому вони плекали й розвивали в мені любов до медицини».
Закінчивши школу, наша співрозмовниця вдало склала іспити на лікувальному факультеті Полтавського медичного стоматологічного інституту, де навчалася протягом 1980–1987 років. За розподілом вона потрапила до 4-ї міської лікарні в Сумах, обійняла посаду цехового терапевта і аж до занепаду заводу «Центролит» опікувалася самопочуттям його працівників. Із 2000-го Лариса Нечипоренко – дільничний терапевт у згаданій вище 4-й лікарні, а вже за рік вона очолила тамтешнє терапевтичне відділення.
Понад два десятиліття тому в Сумській області почали проростати перші паростки сімейної медицини, і наша співбесідниця була однією з тих лікарів, хто першим став на цю новітню медичну стежину.
Лариса Федорівна – сімейна лікарка із 2003 року. У той час навчених спеціалістів такого профілю можна було на пальцях перелічити, водночас вона вже мала солідний досвід цехового та дільничного терапевта. Тож недивно, що у 2004-му лікарці пропонують додаткову посаду – фахівчині обласного управління охорони здоров’я, на яку було покладено функції з налаштування мережі сімейної медицини на Сумщині.
«Чимало завдань на наші плечі лягло, – згадує співрозмовниця. – Адже реформування, переналаштування на новий лад – це завжди непросто. У районах по-різному сприймалися пропоновані новації, було удосталь організаційних питань. Тим не менш, у процесі роботи міцніло усвідомлення, що це крок уперед, без якого неможливий розвиток медичної галузі».
Лариса Нечипоренко наголошує, що сімейна медицина, яка увібрала в себе функції і дільничної терапії, і цехової терапії (йдеться насамперед про чинники, пов’язані з умовами праці людини), і педіатрію, здатна надавати комплексну і всеосяжну первинну допомогу. Сімейний лікар вивчає родини своїх пацієнтів від «а» до «я», а тому може не лише швидко розібратися в суті медичної проблеми, а часом навіть припустити й запобігти виникненню того чи іншого захворювання.
За майже два десятки років Лариса Федорівна навчила дуже велику кількість інтернів і відверто каже, що відразу бачить: буде зі студента пуття чи ні. «Лікар – це той, хто ʺгоритьʺ своєю професією, хто повсякчас прагне щось дізнатися, чомусь навчитися, щось перейняти, – каже співбесідниця. – Якщо такого ʺвогникаʺ, професійної ʺневгамовностіʺ немає від початку, то навряд чи вони виникнуть згодом. Повірте: випадкові люди в медицині не затримуються, це надто жертовна справа, щоби займатися нею без щирої любові».
Користуючись нагодою, сердечно вітаємо всіх сімейних лікарів ЦПМСД №1 із професійним святом! Хай пліч-о-пліч із вами постійно крокують добре здоров’я, натхнення та щастя! Вірте в себе, як вірять у вас ваші пацієнти. Великих вам успіхів і багато маленьких радостей!
