У Всесвітній день боротьби проти сказу, який випадає на сьогодні – 28 вересня, разом із сімейною лікаркою амбулаторії №5 ЦПМСД №1 Оленою Краєвською з’ясовуємо природу цієї підступної хвороби, її основні ознаки, способи профілактики та лікування.
Олена Михайлівна зауважує, що сказ є гострою мозковою інфекцією, яка несе реальну загрозу життю. Однак якщо раніше між зараженням і смертельним вироком найчастіше можна було ставити знак «=», то нині завдяки вакцинам зі сказом можна боротися.
Згідно зі статистикою ВООЗ, ця небезпечна хвороба здебільшого передається людині через інфікованих собак (майже 99%). Крім того, заразити сказом можуть коти, лисиці, вовки. Ідеться не лише про укуси, а й подряпини та дрібні ушкодження шкіри, потрапляння зараженої слини на слизові оболонки. Тож наша співрозмовниця радить бути максимально обачними під час контактування із тваринами, особливо дикими й безпритульними.
«Якщо вас укусила чи лизнула незнайома тварина, негайно зверніться до лікаря, – наполягає Олена Краєвська. – Бо, якщо вірус вчасно не спинити, він пошириться центральною нервовою системою, у результаті чого розвивається прогресивне смертельне запалення головного та спинного мозку».
Початкові симптоми сказу:
- підвищення температури та біль;
- незвичні/незрозумілі відчуття поколювання, пощипування чи печіння в місці пошкодження.
Лікування від сказу зазвичай відбувається з допомогою антирабічних щеплень. Вакцинуються всі потерпілі, які контактували з твариною, що не має щеплення проти сказу або відсутні дані про нього.
Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків, проте треба зважати, що вона найбільш ефективна, якщо курс розпочинається не пізніше, ніж за 14 днів із миті укусу/потрапляння слини інфікованої тварини. Таких щеплень обов’язково має бути п’ять: у день звернення до лікаря, а потім на 3-й, 7-й, 14-й і 28-й дні.
