24 травня був Всесвітній день боротьби із шизофренією. Цей психічний розлад є складним не лише через особливості перебігу, а й через стигму та дискримінацію в соціумі, що часом пригнічують людину з таким діагнозом навіть більше, ніж наявні симптоми…
Лікарська команда Центру первинної медико-санітарної допомоги №1 Сумської міської ради пропонує розставити крапки над «і», сподіваючись, що розвінчання поширених міфів навчить суспільство адекватно сприймати людей із шизофренією, що зрештою ми збагнемо: їх треба підтримувати, а не відштовхувати…
1 – Припущення, що всі пацієнти із вказаним діагнозом становлять небезпеку для оточення, – помилкове. Насправді більшість людей із шизофренією не є агресивними, навпаки – частіше вони самі потерпають від жорстокості й несприйняття. Випадки насилля з боку таких пацієнтів можливі хіба що в разі відмови від терапії або вживання психоактивних речовин (однак за цих обставин і здорова людина поводиться непередбачувано, чи не так? ).
2 – Шизофренія не тотожна дисоціативному розладу ідентичності. Ця недуга змінює спосіб мислення й поведінки, іноді навіть може здаватися, що пацієнт втрачає зв’язок із реальністю, однак такі симптоми не є ознакою «роздвоєння особистості».
3 – Дотепер нерідко можна почути, що через постійні галюцинації людина із шизофренією не може повноцінно жити. У дійсності це не так. Отримуючи належне лікування – медикаменти, психотерапію, психосоціальну підтримку, такі пацієнти беруть хворобу під контроль і мають змогу навчатися, працювати, створювати сім’ї та реалізовувати себе.
4 – Твердження, що шизофренія – суто спадкова недуга, не є об’єктивним, позаяк цей розлад ладні зумовити різні чинники, як-от: стреси, травматичні події, середовище, нейробіологічні зміни, вживання психоактивних речовин тощо.
5 – Шизофренія – не вирок! Своєчасна діагностика, коректна терапія, індивідуальний підхід і підтримка оточення можуть подарувати людині з таким діагнозом довге й щасливе життя.
