Стан, коли людина відтерміновує «на колись» важливі справи, шукаючи такій поведінці різні виправдання, заміняючи складні завдання легкими й приємними заняттями, має чітке визначення – прокрастинація. Наскільки вона шкідлива, чи можна подібні прояви подолати і як це зробити – розпитуємо у психологині Центру первинної медико-санітарної допомоги №1 Оксани Горлач.
Вона зауважує, що така поведінкова модель – не рідкість, у світі навіть запроваджено День проти прокрастинації, який випадає на 14 січня і покликаний привернути підвищену увагу до цієї проблеми.
«Якщо повсякчас відкладати важливе “на потім”, зрештою настане мить неповернення, коли людина або відмовляється від задуму взагалі, або намагається його якнайшвидше реалізувати, – розповідає Оксана Василівна. – Утім, зазвичай така робота через банальний брак часу буде виконана погано/поверхнево/неякісно. Що в підсумку? Невдоволення оточенням, роботодавцем, самим собою… Накопичення відтермінованих справ обертається розчаруванням у професії, власних можливостях, втратою цікавості та мотивації, а це пряма дорога до розвитку депресії».
Щоби збагнути, чи має людина схильність до прокрастинації, психологиня рекомендує чесно відповісти на кілька запитань.
- Як часто ви «зриваєте» дедлайни у процесі виконання необхідних завдань?
- Чи все з того, що заплановано на день, виконуєте?
- Чи часто виправдовуєте затримку в роботі браком настрою/натхнення?
- Чи добре знайомий вам стан, коли все робиться в останню мить?
- Чи швидко ви реагуєте на електронні листи/повідомлення в месенджерах?
На переконання Оксани Горлач, кожна людина може собі дозволити ІНОДІ «вибитися з графіка», але якщо така поведінка стає звичкою, то це вже сигнал, що треба діяти. Можна спробувати подолати схильність до прокрастинації самотужки, за підтримки близьких людей.
Перший крок – скласти список справ із чітко визначеними кінцевими строками реалізації.
Другий – пробачити себе за попередні помилки, почати день/тиждень/місяць із чистого аркуша, як то кажуть, без негативного «багажу».
Третій – зосереджуватися на виконанні завдання відразу, як воно постає.
Четвертий – маючи кілька важливих справ водночас, розставляти пріоритети за терміновістю.
П’ятий – змінити своє ставлення до завдання (не «чому я?», а «хто, як не я?»).
Шостий – попросити когось із рідних/друзів/колег нагадувати про дедлайни.
Сьомий – обмежити те, що зазвичай відволікає (перегляд кінофільмів, новин, «зависання» у соцмережах тощо).
Якщо самостійні спроби змінитися безуспішні, Оксана Василівна радить не опускати руки, а скористатися допомогою фахівця. Власне, вона приймає на вул. Хворостянка, 3 (амбулаторія №7 ЦПМСД №1). Телефон для попереднього запису: +380975354891.
