Ін’єкція виконується за кілька секунд і вочевидь не така болісна, як здається. Тим не менш, нерідко дітлахів неабияк стривожує навіть згадування слова «укол», а сама процедура ладна зумовити сильні боязкість та паніку, що можуть залишитися на все подальше життя.
Педіатри Центру первинної медико-санітарної допомоги №1 СМР зауважують: дитячий острах не береться нізвідки, зазвичай він є віддзеркаленням поведінки дорослих. Тож батькам варто почати з себе, якщо вони воліють, щоби щеплення чи будь-які інші ін’єкції їхній малюк сприймав без сліз та стресу. Насамперед матусям / татусям доцільно ознайомитися з достовірною інформацією про заплановане щеплення, якщо є уточнювальні запитання – попередньо обговорити їх із лікарем своєї дитини.
Усе просто: якщо батьки почуваються впевнено – малеча поводиться так само. А коли ін’єкції «демонізувати», застосовувати як страшилку на кшталт: якщо не слухатимешся – підемо на укол, то на яку реакцію дитини можна сподіватися?
Треба бути чесними з малюком. Напередодні візиту в лікарню доречно розповісти, як процедура проходитиме (наприклад, незайве пояснити, що може бути трішечки боляче, але це дуже швидко мине) та для чого такий укол треба – щоби бути здоровим і сильним .
Водночас слушно взяти на процедуру те, що допоможе заспокоїти дитинча в незнайомій обстановці: улюблену іграшку , книжку , ковдру тощо. Там само дієвою може виявитися команда підтримки . Якщо старші брати або сестри підбадьорять словом, власним прикладом чи просто обіймуть – це теж додасть впевненості найменшому члену родини.
