Продовжуючи рубрику «Що далі?», лікарська команда ЦПМСД №1 розповідає про те, як часто слушно тестуватися на вірус імунодефіциту людини та що робити після скринінгу.
Рекомендована періодичність перевірки на ВІЛ – бодай 1 раз на рік. Утім, якщо мали місце так звані ризиковані контакти (із кров’ю сторонніх осіб, статеві), є ознаки захворювання, що нерідко можна сплутати із симптомами гострого респіраторного захворювання (лихоманка, слабкість, підвищення температури, болі в суглобах тощо), доцільно пройти тестування позачергово. І чим раніше це зробити – тим правильніше.
Зокрема, якщо перевірка на ВІЛ дала позитивний результат:
1 – треба додатково зробити підтверджувальні тести, задля чого звернутися до свого сімейного лікаря;
2 – якщо ширший скринінг підтвердить діагноз, необхідно проконсультуватися з лікарем-інфекціоністом, який запропонує схему антиретровірусної терапії;
3 – неухильно дотримуватися запропонованого плану лікування;
4 – повідомити про ситуацію зі здоров’ям статевого/их партнера/рів, запропонувати йому/їм протестуватися на ВІЛ;
5 – за потреби скористатися психологічною підтримкою, яку може надати як сімейний лікар, що пройшов навчання за програмою mhGAP, так і фахівці ВІЛ-сервісних організацій або профільних центрів допомоги.
Якщо результат перевірки на ВІЛ негативний, цілком логічно потурбуватися про те, щоб і в подальшому все було Ок . Задля цього передусім доцільно:
✅ періодично робити аналогічні тести;
✅ користуватися презервативами під час статевих контактів;
✅ виконувати медичні та косметологічні маніпуляції лише в сертифікованих місцях;
✅ у випадку високих ризиків інфікування розглянути можливість доконтактної профілактики ВІЛ (фахові рекомендації можна отримати у свого персонального лікаря ).
