На 1 грудня випадає Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Тож сьогодні з’ясовуємо, чи тотожні між собою ВІЛ та СНІД, як можна ними заразитися, а в яких випадках інфікування неможливе, які ознаки захворювання і наскільки важливі профілактика та лікування. Розібратися в цих питаннях нам допомагає завідувачка амбулаторії №1 Центру первинної медико-санітарної допомоги №1 Світлана Кравчук.
Згідно зі статистикою, нині в Україні з ВІЛ (вірусом імунодефіциту людини) живуть понад 250 тисяч осіб, і третина з них навіть не здогадується, що недужа на зазначену хворобу.
«Це дуже серйозні цифри, – каже Світлана Іванівна. – Ба більше, на ситуацію в країні загалом та медицині зокрема негативно впливає війна… Люди з позитивним ВІЛ-статусом не завжди мають доступ до необхідних лікувальних послуг, а ймовірність заразитися стала значно вищою».
Сімейна лікарка наголошує, що ВІЛ та СНІД – не рівнозначні поняття. Те, що людина є ВІЛ-інфікованою, ще не означає, що вона має синдром набутого імунодефіциту. До того, як виникне СНІД, зазвичай минають роки. СНІД – це остання стадія розвитку ВІЛ-інфекції, яка поєднує цілу низку хвороб, спричинених неналежною роботою імунної системи внаслідок ураження вірусом. Щоби ВІЛ не переріс у СНІД, людина має лікуватися.
Світлана Кравчук наголошує, що шляхів передання ВІЛ-інфекції всього три:
- незахищений статевий акт із ВІЛ-інфікованою людиною;
- при потраплянні в організм крові, зараженої ВІЛ (це може бути спільне/кількаразове/необачне використання голок, шприців та іншого ін’єкційного обладнання, застосування нестерильного інструментарію під час процедури татуювання або пірсингу, проведення переливання крові, що містить вірус, незахищений контакт із великою кількістю інфікованої крові);
- від ВІЛ-позитивної матері до дитини (під час вагітності, пологів або після них, через грудне молоко).
Заразитися іншими способами неможливо. Людина з ВІЛ-позитивним статусом є цілком безпечною в побутовому житті. Зокрема:
- поцілунки, кашель, чхання, обійми, рукостискання вірус не передають;
- інфікуватися через побутові предмети (посуд, їжу, одяг, взуття, телефон, туалет тощо) теж неможливо.
Помилковим є і твердження, що ВІЛ «переносять» тварини та комахи.
Підступність цієї хвороби полягає в тому, що з миті, коли вірус імунодефіциту потрапив в організм людини, до настання перших клінічних проявів можуть минути тижні й навіть місяці. Нерідко протягом 2–4 перших тижнів після інфікування люди стикаються із симптомами, схожими на ознаки ГРВІ. Варто звернути на них увагу, якщо напередодні мали незахищений секс або був контакт із кров’ю іншої людини.
Загалом, мають насторожити:
- підвищена температура тіла;
- швидка втомлюваність;
- рясна пітливість;
- біль у м’язах та горлі;
- збільшення лімфовузлів.
Світлана Іванівна зауважує, що перелічені ознаки можуть бути спричинені й іншими захворюваннями, а також треба враховувати, що частина людей взагалі не має жодних симптомів на ранній стадії ВІЛ-інфекції. Єдиний спосіб перевірити свій статус – пройти тест.
Перевірка на ВІЛ в Україні є безоплатною. Зробити швидкий тест можна у свого сімейного лікаря.
«Раннє діагностування ВІЛ-статусу та лікування відіграють ключову роль у збереженні здоров’я та гарантують довге повноцінне життя», – наголошує Світлана Кравчук.
